Активне чи пасивне управління: яка стратегія справді пасує значному сімейному капіталу?

Що насправді означають активне та пасивне управління

Активне та пасивне управління – це два принципово різні підходи до інвестування. Активне управління передбачає роботу професійних портфельних менеджерів, які відбирають окремі акції, облігації чи інші активи з метою перевершити конкретний ринковий бенчмарк. Такі менеджери аналізують компанії, економічні тенденції та ринкову кон’юнктуру, щоб купувати й продавати цінні папери в моменти, які вважають оптимальними.

Пасивне управління, навпаки, прагне відтворити результати ринкового індексу, наприклад S&P 500 чи глобального облігаційного індексу. Це робиться через недорогі індексні фонди або біржові фонди (ETF), які тримають ті самі цінні папери в тих самих пропорціях, що й бенчмарк. Жодних спроб переграти ринок немає; мета – просто відповідати йому, утримуючи витрати якомога нижчими.

Для сімей зі значним капіталом, який зазвичай вимірюється десятками чи сотнями мільйонів доларів, вибір між цими двома стратегіями далеко не академічний. Він безпосередньо впливає на довгострокову дохідність, податкову ефективність, планування спадщини, а також на здатність витримувати ринкову волатильність. У цій статті ми розглядаємо актуальні дані й пояснюємо, який підхід справді відповідає унікальним потребам значного сімейного капіталу.

Докази результативності: що показують найновіші дані

Дані щодо порівняння результатів активних і пасивних стратегій вражають своєю послідовністю. Згідно з S&P SPIVA U.S. Year-End 2025 Scorecard, у 2025 році 79 відсотків активно керованих фондів акцій компаній великої капіталізації США відстали від S&P 500. Цей показник погіршився з 65 відсотків попереднього року і став одним із найслабших для активних керуючих за 25-річну історію звіту. На довших горизонтах розрив ще помітніший: переважна більшість активних фондів не долає свої бенчмарки після вирахування комісій.

Схожі тенденції простежуються в різних класах активів. Активні керуючі фондами середньої та малої капіталізації у 2025 році показали дещо кращі результати: 55 і 41 відсоток відповідно відстали від своїх індексів, проте довгостроковий тренд і надалі на користь пасивних стратегій. Міжнародні та глобальні фонди акцій продемонстрували ще вищі рівні відставання, 63 і 76 відсотків відповідно.

Ці результати не нові. Численні незалежні дослідження, зокрема від Morningstar та академічні роботи, що охоплюють 14 років, підтверджують: пасивні стратегії забезпечують вищу чисту дохідність для більшості інвесторів у довгостроковій перспективі. Основна причина полягає у витратах. Активні фонди зазвичай стягують від 0,7 до 1,5 відсотка річних комісій, тоді як пасивні індексні фонди чи ETF часто коштують менше ніж 0,10 відсотка. На портфелі обсягом 100 мільйонів доларів лише ця різниця в комісіях може сягати сотень тисяч доларів на рік і суттєво накопичуватися протягом десятиліть.

Чому значний сімейний капітал потребує іншого кута зору

Значний сімейний капітал відрізняється від типового роздрібного інвестування в кількох важливих аспектах. Сім’ї часто мають багатовікові часові горизонти, складні податкові ситуації, суттєві неліквідні активи та сильне прагнення до збереження капіталу поряд із зростанням. Ці чинники змінюють те, як активні та пасивні стратегії працюють на практиці.

Наприклад, податкова ефективність стає критичною. Пасивні індексні фонди зазвичай мають нижчий оборот, а отже менше оподатковуваних подій. Активні менеджери, які часто торгують, можуть генерувати розподіли приросту капіталу, що зменшують дохідність після податків. Для сімей у юрисдикціях із високим податковим навантаженням ця різниця може бути суттєвою.

Потреби в ліквідності також мають значення. Сімейні офіси часто тримають значні грошові резерви або потребують швидкого доступу до коштів для можливостей чи надзвичайних ситуацій. Пасивні інструменти, особливо широкі ринкові ETF, пропонують виняткову ліквідність із вузькими спредами bid-ask. Багато активних стратегій, зокрема на приватних ринках або в концентрованому відборі акцій, можуть блокувати капітал на роки.

Нарешті, масштаб значного капіталу дозволяє сім’ям домовлятися про нижчі комісії або отримувати доступ до інституційних класів акцій, недоступних роздрібним інвесторам. Це звужує розрив у витратах, але не усуває виклик щодо результативності, зафіксований у даних SPIVA.

Унікальні переваги та виклики кожного підходу для сімейного капіталу

Переваги активного управління

• Потенціал справжнього випередження ринку на менш ефективних ринках (small-cap, ринки, що розвиваються, або приватні активи)
• Можливість динамічніше керувати ризиками під час ринкових спадів
• Можливість реалізації податкових збитків та індивідуальних стратегій, адаптованих до сімейних цінностей (ESG, імпакт-інвестування або уникнення окремих секторів)

Виклики активного управління

• Вищі комісії, які з часом накопичуються
• Систематичне відставання від бенчмарків, як показує звіт SPIVA 2025
• Ризик менеджера: навіть кваліфіковані команди можуть тривалий час показувати гірші результати

Переваги пасивного управління

• Надзвичайно низькі витрати, які зберігають більше капіталу для майбутніх поколінь
• Широка диверсифікація, яка зменшує ризик окремих акцій чи секторів
• Передбачувана динаміка, яка тісно відстежує ринок
• Простота та прозорість, що полегшують звітність і управління для сімейних офісів

Виклики пасивного управління

• Відсутність захисту від значних ринкових спадів
• Повна експозиція до всіх рухів бенчмарка, включно з бульбашками чи обвалами
• Обмежена можливість відображати конкретні сімейні цінності чи уникати певних галузей без кастомізації

Сімейні офіси дедалі чіткіше усвідомлюють ці реалії. Багато хто збільшив експозицію до приватних ринків та прямих інвестицій, сфер, де активне прийняття рішень може додати справжню цінність, адже інформація менш доступна. Як зазначено в нещодавньому аналізі трендів сімейних офісів на 2026 рік, private equity, venture capital та реальні активи нині становлять ядро багатьох портфелів, часто займаючи 10-25 відсотків або більше алокацій.

Найефективніший підхід для значного капіталу: core-satellite

Докази вказують на гібридне рішення, яке сьогодні обирають багато досвідчених сімей: стратегію core-satellite.

У цій моделі:

• «Ядро» (60-80 відсотків портфеля) інвестується пасивно в недорогі індексні фонди широкого ринку або ETF для ефективної, диверсифікованої експозиції до акцій, облігацій та інших класів активів.
• «Супутники» (20-40 відсотків) складаються з ретельно відібраних активних менеджерів, прямих інвестицій, private equity або спеціалізованих стратегій, де потенціал доданої вартості виправдовує вищі комісії.

Такий підхід поєднує витратну ефективність і надійність пасивного інвестування з можливістю перевершити ринок і забезпечити кастомізацію, яку активне управління здатне дати в окремих сегментах. Він також спрощує управління: ядро потребує мінімального нагляду, тож інвестиційний комітет сім’ї може зосередитися на супутникових можливостях із вищою переконаністю.

Дослідження показують, що портфелі core-satellite історично забезпечували кращу дохідність з урахуванням ризику порівняно з суто активними чи суто пасивними підходами як для інституційних, так і для сімейних інвесторів.

Практичні кроки для сімей зі значним капіталом

Вибір правильного поєднання потребує структурованого підходу:

1. Чітко визначити сімейні цілі: зростання, збереження, дохід, спадщина чи філантропія.
2. Оцінити толерантність до ризику та потреби в ліквідності між поколіннями.
3. Переглянути поточні витрати портфеля та податкову ефективність разом із незалежним радником.
4. Провести стрес-тестування портфеля за різними ринковими сценаріями.
5. Скласти або вдосконалити Investment Policy Statement, який чітко визначає розподіл між активними та пасивними алокаціями.
6. Контролювати результати щонайменше раз на рік за показником після комісій і податків.

Сім’ї, які послідовно дотримуються такого дисциплінованого підходу, ефективніше зберігають і примножують капітал, ніж ті, хто женеться за черговим «гарячим» активним менеджером.

Підсумкові думки щодо активного та пасивного управління сімейним капіталом

Останні дані 2025-2026 років майже не залишають простору для дискусій: у більшості класів активів публічних ринків пасивне управління забезпечило вищі чисті дохідності для більшості інвесторів. Для значного сімейного капіталу, однак, вибір не є бінарним. Оптимальна стратегія майже завжди полягає в продуманому поєднанні, яке спирається на пасивні інструменти для ядра портфеля та залишає активне управління для сфер, де воно справді здатне додати цінність, як-от приватні ринки чи глибоко індивідуалізовані стратегії.

Зосереджуючись на витратах, податках, ліквідності та довгостроковій стійкості, а не на короткострокових заголовках про результати, сім’ї можуть формувати портфелі, які справді підтримують їхні цінності та спадщину. В епоху ринкової невизначеності та міжпоколінної передачі капіталу цей збалансований, доказовий підхід відкриває найчіткіший шлях до стійкого процвітання.

Дискретність. Стабільність. Процвітання.